Походження назв елементів

Звідки взялися назви елементів?

Назви елементів, що походять від назв:

частин світу:

·         Європій Eu;

·         Америцій Am;

країн:

·         Скандій Sc (Скандинавія (Scandinavia));

·         Тулій Tu (Туле {Thule) — стародавня латинська назва Скандинавії, тепер Туле — місто на північному заході Гренландії, яку відкрили скандинавські вікінги);

·         Галій Ga (Галлія (Gallia) — латинська назва Франції»);

·         Германій Ge (Germania);

·         Рутеній Ru (Ruthenia — латинська назва Росії);

·         Полоній Po (Polonia — латинська назва Польщі);

·         Францій Fr (France);

міст і сіл:

·         Магній Mg (місто Магнізія в стародавній Греції);

·         Стронцій Sr (село Стронціан у Шотландії);

·         Берклій Bk (Берклі — університетське місто й науковий центр у Каліфорнії);

·         Дубній Db (Дубна — підмосковне місто, відоме завдяки Інституту ядерних досліджень);

·         Ербій Er, Тербій Tb, Ітербій Yb, Ітрій Y (село Іттербю у Швеції, де в занедбаному кар’єрі лейтенант шведської армії К. Арреніус знайшов перший мінерал, що містив рідкісноземельні елементи);

·         Гольмій Но (Гольмія (Holmia) -— стародавня назва Стокгольма);

·         Лютецій Lu (Лютеція (Luthetia) — латинська назва Парижа);

·         Гафній Hf (Hafnia — стародавня назва Копенгагена);

·         Реній Re (провінція Рейн {Rhein) у Німеччині);

·         Каліфорній Cf (Каліфорнія — штат у США);

·         Гасій Hs (Гессен — земля в Німеччині).

Назви елементів, що пов’язані:

із кольором характерних ліній у спектрах їх атомів:

·         Рубідій Rb (від латинського rubrus (rubidus) — червоний; за дві характерні темно-червоні спектральні лінії);

·         Цезій Cs (від латинського caesius — небесно-блакитний; за дві характерні блакитні спектральні лінії);

·         Індій In (від «індиго» — темно-синій барвник рослинного походження, який виробляли в Індії; за темно-синю спектральну лінію);

·         Талій Tl (від грецького θαλλος — молода зелена галузка; за яскраво-зелену спектральну лінію);

із кольором або запахом простих речовин і хімічних сполук:

·         Сульфур S (від санскритськс го «сіра» — світло-жовта);

·         Хлор Cl (від грецького χλωρύς— жовто-зелений (колір газуватого хлору));

·         Хром Cr (від грецького χρωωμα — барва, колір; за різноманітну гамму яскравих кольорів його сполук (порівняйте: хромофор, хромосфера, хромосома, хроматографія));

·         Родій Rh (від грецького ροδου — троянда; за колір солей Родію у водному розчині);

·         Йод І (від грецького ιώδης — фіалковий; за колір газуватого йоду);

·         Іридій Іг (від грецького ίριοειδης — веселка, райдуга; за різноманітність кольорів і відтінків сполук цього металічного елемента);

·         Празеодим Рг (від грецького πράσις — світло-зелений і δίδυμος — близнюк, отже, «світло-зелений близнюк». Цей елемент відкрив австрійський хімік К. Ауер фон Вельсбах (1885), розділивши гіпотетичний елемент Дидим Di на Празеодим (його солі ніжно-зеленого кольору) та Неодим Nd («новий близнюк», солі якого фіалково-червоного кольору));

·         Бром Вг (від грецького βρώμος — зловонний, смердючий; за різкий неприємний запах рідкого й газуватого брому);

·         Осмій Os (від грецького όσμή — запах; за гострий своєрідний запах газуватого OsO4, що нагадує запах простої речовини хлору);

з астрономією та міфологією:

·         Гелій Не («сонячний»; від грецького ήλιο — бог Сонця, Сонце);

·         Титан Ті (на честь Титанів — могутніх і безсмертних дітей богині Землі Геї та бога Неба Урана);

·         Ванадій V (на честь Ванадіс — богині вроди й кохання в давніх скандинавів);

·         Кобальт Co (від німецького Kobold — підземний злий дух, гном і блазень);

·         Ніобій Nb (на честь казкової Ніобеї (Ніоби) — доньки Тантала, яка, втративши всіх своїх дітей, від горя й розпачу закам’яніла);

·         Паладій Pd (від назви астероїда Палади);

·         Церій Се (від назви астероїда Церери);

·         Телур Те (на честь давньоіталійської богині — матері Землі (Теллус));

·         Селен Se (від грецького σελήνη — Місяць, бо в природі Селен завжди супроводжує Телур, подібно до того, як Місяць є супутником Землі);

·         Тантал Та (на честь Тантала — сина Зевса);

·         Прометій Pm (на честь титана Прометея, який викрав у богів небесний вогонь і приніс його на Землю людям);

·         Торій Th (на честь Тора — давньоскандинавського бога війни, блискавки та грому);

·         Уран U (від назви планети Уран (у давньогрецькій міфології Уран — бог неба));

·         Нептуній Np (від назви планети Нептун, яка в Сонячній системі розміщена за Ураном (у римській міфології Нептун — бог підводного царства, морів і океанів));

·         Плутоній Pu (від назви дев’ятої планети Сонячної системи — Плутона, що знаходиться за Нептуном (у римській міфології Плутон — володар Тартару — підземного світу, царства тіней померлих));

·         Меркурій Hg (на честь непосидючого й невтомного крилатого вісника олімпійських богів — Гермеса (Меркурія) за рухливість рідкого металу, а також через те, що вчитель Александра Македонського — Аристотель і алхіміки середньовіччя вважали, що ртуть — проста речовина, утворена Hg, за всіма ознаками найподібніша й найближча до золота. Алхімічним символом останнього, як відомо, було сонце. А в Сонячній системі найближчою планетою до нашої зірки якраз і є Меркурій).

Назви елементів, що пов’язані:

з іменами видатних учених:

·         Самарій Sm (відкритий за допомогою спектрального аналізу и мінералі самарскіті. Останній був названий на честь гірничого інженера B.C. Самарського, який знайшов його в Ільменських горах на Уралі);

·         Гадоліній Gd (названий на честь фінського хіміка Юхана Гадоліна, що відкрив у 1794 р. іттрієву землю);

·         Кюрій Cm (названий на честь піонерів атомної доби людства — подружжя П’єра Кюрі та Марії Склодовської-Кюрі);

·         Ейнштейній Es (на честь німецького й американського фізика Альберта Ейнштейна);

·         Фермій Fm (на честь італійського й американського атомного фізика Енріко Фермі);

·         Менделевій Md (на честь відкривача періодичного закону Д.І. Менделєєва);

·         Нобелій No (на честь видатного вченого, винахідника, «динамітного короля» й фундатора найвищої світової нагороди — Нобелівської премії — Альфреда Нобеля);

·         Лоуренсій Lr (на честь американського фізика Ернеста Лоуренса — творця-прискорювача заряджених частинок — циклотрона);

·         Борій Bh (на честь датського фізика Нільса Бора);

·         Майтнерій Mt (на честь німецького фізика й радіохіміка Лізе Майтнер);

·         Сіборгій Sg (на честь Гленна Сіборга, видатного американського фізика, творця багатьох штучних надважких елементів).